Ринковий попит на висококваліфікованих фахівців технічного напряму, досвідчених менеджерів і представників середньої управлінської ланки, для яких характерна висока ступінь професійної мобільності, працівників широкого профілю, залишається досить стабільним.

Випускники навчальних закладів на ринку праці, іноді не конкурентоспроможності, так як при виборі претендентів на заміщення вакантних посад керівники підприємств вважають за краще фахівцям з достатнім професійним досвідом. Особливо загострюється проблема працевлаштування випускників в зв’язку з наростанням кризових явищ в українській економіці, що призвело до скорочення обсягів загальної потреби в робочій силі, заявленої підприємствами. Це погіршує шанси випускників на успішне працевлаштування внаслідок більш низької конкурентоспроможності при конкурсі на заміщення вакантних робочих місць з належними умовами оплати і найму.

Серед основних причин ускладнення працевлаштування випускників навчальних закладів слід виділити, перш за все:

• наявні диспропорції структури попиту на ринку праці, поглиблюються внаслідок слабкості координаційних зв’язків між ринком праці і ринком освітніх послуг; невідповідності отриманої спеціальності потребам ринку праці; відсутність довгострокових економічних прогнозів змін професійно-кваліфікаційної структури робочої сили;

• посилення конкуренції на ринку праці професій та спеціальностей, за якими ведеться підготовка в навчальних закладах;

• переважно несвідомий підхід до вибору майбутньої професії як результат недосконалості існуючої системи профорієнтації молоді, спрямованості на отримання престижної (на даний момент) професії, яка може бути незатребувана на ринку праці в перспективі;

• недостатність практичного досвіду або стажу роботи за спеціальністю;

• розрив між змістом освіти і вимогами з боку роботодавців;

• психологічна неготовність молоді до прийняття самостійних рішень.

Але незважаючи на вищевикладену інформацію в останні роки роботодавці відновлюють відносини з вищими навчальними закладами в підготовці кадрів.

Підготовка висококваліфікованих фахівців можлива за умови узгодження отриманих теоретичних знань з практичними навичками роботи на робочих місцях, відповідних професійно-кваліфікаційним характеристикам робочої сили, вимогам роботодавців і рівню розвитку сучасних технологій.